Освіта безМеж
Everyone matters
Інклюзія (від слова «inclusion» – включення) – це процес, який передбачає доступність до соціального життя всіх категорій людей, незалежно від їхніх фізичних, психічних, інтелектуальних або ж інших особливостей. Йдеться, насамперед, про включення у навчання дітей з різними освітніми потребами, у тому числі – і з інвалідністю. Таким чином, вони можуть здобувати освіту нарівні зі своїми однолітками.
Основні принципи інклюзії:
відсутність дискримінації дітей,
всі можуть навчатися,
кожна дитина – особистість з унікальними здібностями,
толерантність – основа повноцінного розвитку суспільства.
Що таке інклюзія?
Інклюзія – це альтернатива інтернатній системі, де діти з певними потребами навчаються окремо від інших. Вона враховує індивідуальні особливості кожного учня та допомагає йому отримати необхідний багаж знань та всесторонньо розвиватися. Тому невід`ємною частиною такої форми освіти є індивідуальна програма.
Варто зазначити, що саме інклюзія є одним із принципів концепції нової української школи (НУШ).
Інклюзія – це, іншими словами, життя без бар`єрів. І цю відсутність перешкод має забезпечити саме держава. Що стосується України, то на сьогоднішній день завдяки зусиллям батьків, активістів та небайдужих представників влади вдалося досягти важливого прогресу у цьому напрямку.
Інклюзія в Україні:
В Україні існує вже 680 інклюзивно-ресурсних центрів.
Крім того, у звіті Кабінету міністрів, який опублікували у лютому 2020 року вказано, що у 2019/2020 роках кількість учнів, які навчаються в інклюзивних класах, збільшилася до понад 18 тисяч. Хоча раніше їх було майже на 6 тисяч менше.
Управління освіти Чернівецької міської ради: інклюзивна освіта
Відкриття інклюзивного класу.
Як діяти батькам та представникам навчального закладу?
Для відкриття інклюзивного класу у школі, батьки дитини з особливими освітніми потребами (ООП) повинні звернутися до керівника навчального закладу з відповідною заявою. Крім того, до неї необхідно додати висновок інклюзивно-ресурсного центру (ІРЦ).
Однак, батьки повинні подбати про це заздалегідь – ще до набору дітей до першого класу. Оскільки всі працівники школи повинні бути готові прийняти на навчання дитину з ООП. Для цього вони повинні подбати не тільки про необхідних фахівців, в тому числі і асистента вчителя, а й про методичну базу та обладнання. Таким чином, заклад освіти має час, щоб створити комфортні умови для навчання всіх учнів інклюзивного класу.
Що стосується асистента дитини, то його батьки, при необхідності, повинні забезпечити самостійно, оскільки ця посада не є педагогічною. Таку функцію може виконувати мати чи тато учня / учениці, або уповноважена ними особа. Для організації інклюзивного навчання вводиться додаткова посада - асистента вчителя, який повинен мати педагогічну освіту. Відкриття інклюзивного класу передбачає використання коштів відповідної державної субвенції.
Крім того, для таких школярів команда фахівців повинна розробити індивідуальну програму, обговорюючи/погоджуючи її з батьками. Поспілкуватися з останніми і ознайомитися з висновком ІРЦ необхідно також вчителю інклюзивного класу і його асистенту. Всі педагогічні працівники, котрі будуть працювати в інклюзивному класі, повинні знати про особливості учня з ООП, якого навчатимуть.
Тільки завдяки організованій співпраці батьків, керівництва навчального закладу, вчителів і дітей можна домогтися того, щоб освітній процес став результативним для всіх учнів інклюзивного класу.
Підготовка дітей до інклюзії
Підготовка до інклюзії дітей з особливими освітніми потребами (ООП) включає опанування ними тих умінь, які допоможуть їм повноцінно інтегруватися в навчальний процес. Це, зокрема, побутові навички, серед яких – самообслуговування, комунікація, навички самоорганізації та навчальної поведінки.
Набути їх допоможе злагоджена взаємодія батьків та професійних педагогів на основі індивідуального підходу до кожної особливої дитини.
Спеціалісти наголошують: головне, що повинен уміти майбутній школяр чи школярка, – це спілкуватися з іншими людьми. Йдеться про необхідний словниковий запас, уміння розпочинати діалог та підтримувати його, знати необхідні жести й розуміти, в яких ситуаціях їх слід застосовувати, а також володіти своїм голосом, зокрема регулювати гучність та тембр.
Реабілітологи додають: підготовка до інклюзії – це й розуміння дитиною свого тіла, його відчуттів та сигналів. У потрібний момент школяр має адекватно реагувати на події, які відбуваються навколо нього, а без розуміння власного тіла досягти цього неможливо.
Крім того, щоб бути готовою до школи, дитина має вміти наслідувати своїх однолітків та працювати з різними матеріалами, серед яких – зошити та підручники. Під час уроку вона має концентрувати свою увагу саме на процесі навчання. До речі, допомогти з цим може якраз асистент дитини, який часто супроводжує її в інклюзивному навчальному просторі.
Однак варто пам’ятати, що підготовка до інклюзії – це не лише робота з дітьми з ООП. Належно підготуватися має і сам навчальний заклад, майбутні однокласники особливої дитини та їхні батьки. Це елементи обов’язкового комплексу, без поєднання яких навчальний процес не даватиме необхідного результату, а принцип інклюзії не діятиме в повному обсязі.
Поради вчителю, як взаємодіяти з дитиною з ООП
Дитина із особливими потребами потребує постійної підтримки. Підпорядкувати таку дитину загальноприйнятим правилам поведінки в суспільстві неможливо, тому треба навчитися взаємодіяти і спілкуватися з нею.
Пам’ятайте, що дитина не винна в тому, що вона особлива. Особливості такої поведінки в кожному конкретному випадку зумовлені певними причинами.
Усвідомте, що виховання та навчання дитини з особливими потребами – це довготривалий, складний процес, що потребує Вашого уміння, терпіння, знань.
Навчіться давати інструкції: вони повинні бути короткими, не більше 3-4 слів. В іншому разі дитина просто «виключиться» і не почує Вас.
У взаєминах з дитиною не допускайте «вседозволеності», інакше дитина буде маніпулювати Вами. Потрібно чітко визначити і обговорити з дитиною, що можна, а що не можна робити в школі.
Для підняття самооцінки, віри дитини в свої можливості – хваліть її за успіхи і досягнення, навіть самі незначні.
У повсякденному спілкуванні з дитиною із особливими потребами уникайте різких заперечень, тому що такі діти є імпульсивними і відразу ж відреагують на заборону непослухом або вербальною агресією. В цьому випадку треба говорити з дитиною спокійно і стримано, бажано дати можливість вибору.
Разом з дитиною визначте систему заохочень і покарань за хорошу і погану поведінку. Визначіть систему правил поведінки дитини в класі. Просіть дитину вголос промовляти ці правила.
Якщо дитина втомилася – дайте їй невеликий відпочинок, або займіть її іншою діяльністю.
Не вимагайте від дитини більше, ніж вона може.